Колишній гравець російського "Зеніта" і київського "Динамо" вже два роки бере участь у війні: він сподівається на перемогу та мріє про повернення до професійного футболу.

З особистої колекції Романа Максимюка.

Роман Максимюк, 50-річний колишній захисник національної збірної України, у 1999 році здобув Кубок Росії разом із клубом Зеніт. Він також грав за київське Динамо, Дніпро та луцьку Волинь.

Під час піку своєї футбольної кар'єри уродженець селища Битків, що на Івано-Франківщині, зіткнувся з серйозними психологічними проблемами, які мали руйнівний вплив на його спортивне та поза спортивне життя. Максимюк став жертвою ігроманії, внаслідок чого втратив більше ніж 700 тисяч доларів у казино.

Кар'єра тренера не склалася, і в результаті початку повномасштабної війни він опинився на роботі звичайним вантажником у супермаркеті Луцька.

Анексія Криму та тимчасова окупація великих територій Донецької та Луганської областей у 2014 році не мали суттєвого впливу на світосприйняття Романа. Навіть наприкінці 2021 року він відкрито ділився своїми думками, що виступ за Зеніт став для нього одним з найяскравіших моментів у кар'єрі футболіста. Проте 24 лютого 2022 року все змінилося кардинально.

"З моменту початку повномасштабного вторгнення ми активно організували збір допомоги для Збройних Сил України, - розповідає Максимюк Чемпіону. - Я також долучався до благодійних футбольних турнірів для ветеранів. Ми збирали кошти на автомобілі для підтримки наших підрозділів."

А восени 2022 року добровільно пішов захищати Батьківщину. Потрапив в мобільну вогневу групу. Наше завдання - заступити на чергування, зайняти позиції та знищувати ворожі повітряні цілі. Спочатку був в Луцьку, зараз знаходимося на Харківському напрямку. Тут дуже важко. Але вірю в нашу перемогу. Тому, що в нас немає іншого вибору. Якщо ми програємо, Україна як держава перестане існувати. Нас знищать як націю.

Повномасштабне вторгнення кардинально змінило мою свідомість. Не хочу мати нічого спільного з росіянами. Не хочу, щоб мої діти та онуки мали з ними щось спільне. Меседж, що росіяни - загроза нашому існуванню, ми повинні передавати з покоління в покоління".

"У ринзі відчував більше тривоги": колишній чемпіон світу вже два роки знищує шахедів з автоматичної зброї.

Пітерський Зеніт став вершиною футбольної кар'єри Максимюка.

На початку 2000-х Роман, вже будучи гравцем збірної України, перейшов до київського Динамо, однак не зміг закріпитися в основному складі команди під керівництвом Лобановського. Через рік він уклав трирічний контракт із Дніпром, де його зарплата залишилася на тому ж рівні, що і в Динамо — 15 тисяч доларів щомісяця. Більше того, Роман домовився з власником Дніпра Ігорем Коломойським про повну виплату річної зарплати наперед, завдяки чому зміг придбати квартиру в Києві за 180 тисяч доларів.

"Незабаром після свого прибуття до Дніпра я зустрів Ігоря Валерійовича на клубній базі, - розповідає Максимюк. - Я підійшов до нього і висловив бажання купити квартиру, також попросив виплатити мені зарплату за рік. Коломойський відповів: 'Без проблем', і незабаром я став власником квартири в Києві."

Леонід Колтун висловив свої думки щодо Дніпра, відмови Коломойського та проблеми договірних матчів.

"Лудоманія" — це поведінковий розлад, який характеризується нав'язливою пристрастю до гри на гроші.

У Дніпрі хвороба Романа загострилася - він став програвати в казино все, що заробляв. Це негативно впливало і на футбольну кар'єру, і на особисте життя. Максимюк розійшовся з першої дружиною Тетяною, лишивши їй з сином Віталієм квартиру в Києві. Тетяна стала зустрічатися, а потім і вийшла заміж за гравця Динамо і збірної України Олександра Алієва. Іронія долі в тому, що Алієв, як і її попередній чоловік, мав ідентичну хворобу - ігроманію.

Після свого часу у Дніпрі Максимюк провів три сезони у складі Волині, де вдруге одружився в Луцьку. Після завершення професійної кар'єри футболіста він здобув тренерську ліцензію.

12 січня 2017 року його призначили головним тренером ФК Тернопіль. Однак вже через 6 днів звільнили з посади. Каталізаторам цього кадрового рішення стала інформація від футбольного ведучого Ігоря Циганика, у якій Максимюка звинувачували в організації договірних матчів. Роман не виключає, що Ігор Циганик відпрацьовував це замовлення за гроші або був використаний в цій ситуації в ролі зливного бачка.

"Цю інформацію Циганик опублікував всього через кілька годин після мого призначення, - ділиться Максимюк. - Що це може означати? Тож у мене немає інших варіантів для роздумів."

Мене викликали в Генпрокуратуру, я давав свідчення. А переді мною дві години свідчення давав Ігор Циганик. У нас взагалі очорнити людини можна одним словом. Генпрокуратура провела розслідування. Доказів моєї участі в договірних матчах не знайшли. Сказали: "До вас немає претензій, вибачте!". Але після цієї історії мене вже ніхто не запрошував працювати тренером. Я навіть звертався до Генпрокуратури. Просив, щоб вони оприлюднили інформацію щодо розслідування. Що звинувачення не мали жодних підстав. Але до мене вже нікому не було діла.

Родина потребувала підтримки, адже син Ігор і донька Дарія росли. Тому я знайшов роботу вантажником у супермаркеті, і саме там, на цій посаді, мене застало повномасштабне вторгнення. Наразі в мене є дві мрії. Перша — сприяти перемозі України у війні, щоб забезпечити мирне майбутнє для моїх дітей і близьких. Друга — повернутися у футбол, адже я прагну реалізувати свій потенціал як тренер.